Наша гордість

    

   Вовк Владислав, учень 9 класу Маловисківської гімназії став призером ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з хімії в місті Кропивницький. Має диплом ІІІ ступеня. 

       Щиро вітаємо з перемогою!

      

   Згадали видатного педагога

        18 січня в актовій залі дитячо-юнацького центру "Вісь" відбувся круглий стіл "Директор, новатор, краєзнавець" пам"яті Г.М. Перебийніса - видатного учителя, наставника, керівника. У теплій затишній атмосфері зібралися колишні учні Григорія Миколайовича, колеги. З великим задоволенням поділилися своїми теплими спогадами, враженнями В.Г. Тернова, П.Л. Лойтра, Л.П. Давидова, Н.Г. Жолтікова, Н.В. Грек. На світлинах кожен побачив себе поруч з Г.М.Перебийнісом, пригадав незабутні часи спілкування з видатним педагогом.

   Результати другого етапу 

Всеукраїнської олімпіади з хімії 2016 року

      В грудні  пройшов другий етап Всеукраїнської олімпіади з хімії серед навчальних закладів Маловисківської об'єднаної територіальної громади. Вдало виступили на цьому турнірі учні гімназії. Переможцями стали гімназисти:
   - Білецький Антон ( 11-Б клас),
   - Кучер Юлія ( 10 клас),

   - Вовк Владислав ( 9 клас),

   - Твердоступ Вікторія ( 8-А клас),
   - Макарицька Анна (7-А клас).
     Другі результати показали Касаткін Ілля ( 9 клас) та Пашковська Анастасія ( 8-А клас). Третьою була Крячко Софія ( 7-А клас).
     Так тримати!

Семінар на базі Маловисківської гімназії

29 листопада 2016 року на  базі Маловисківської гімназії відбувся семінар вчителів біології, хімії, основ здоров'я та трудового навчання шкіл Маловисківської об'єднаної територіал
ьної громади.
Був проведений урок хімії в 7-А класі на тему "Валентність хімічних елементів. Складання хімічних формул бінарних сполук за відомою валентністю."

Стаття про Антуана Лорана де Лавуазьє

Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier, *26 серпня 1743, Париж — †9 травня 1794,Париж) — французький вчений, один із засновників сучасної хімії.

Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння,дихання. Навів визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьохмінералів. Довів закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. У 1789 році Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.

Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням в участі «у змові з ворогами Франції проти французького народу, що мав метою викрасти у нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». У 1796 році Лавуазьє був посмертно реабілітований.

Лавуазьє досліджував поведінку різних речовин за високих температур, для чого побудував гігантську установку з двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), що концентрували сонячне світло. Для того щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру оптики зробили два круглих увігнутих скла, спаяли їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка допомагала зібрати промені ще сильніше, була рази в два меншою, і її виготовили звичайним способом —шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.

У центр такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: піщаник, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично запаяній скляній посудині з вакуумомалмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.

Стаття про О.М.Бутлерова

Олекса́ндр Миха́йлович Бутле́ров (* 3 (15) вересня 1828, м. Чистополь — † 5 (17) серпня 1886, с. Бутлерівка) —російський хімік, основоположник теорії хімічної будови, яка лежить в основі сучасної органічної хімії, засновник школи хіміків-органіків.

Учень Миколи Зініна. У 1849 році закінчив Казанський університет і там же викладав у 1850—68 роках. З 1869 року — професор Петербурзького університету, з 1874 — ординарний академік Петербурзької академії наук. Наукова діяльність Бутлерова була спрямована на створення і утвердження теорії будови органічних сполук. За цією теорією властивостіхімічні сполуки залежать від кількості і якості атомів, з яких складається молекула, від послідовності і характеру їхнього зв'язку та взаємного впливу. Бутлеров вважав, що кожній молекулі речовини відповідає певна будова, яку можна виразити за допомогою формули, де більш-менш точно відображені реальні зв'язки та розташування атомів у молекулі. Теорія Бутлерова пояснила явище ізомерії, дала можливість визначити будову органічних речовин і передбачити нові класи органічних сполук. Бутлеров добув полімер формальдегіду (1859), синтезував уротропін (1860), вперше добув штучну цукристу речовину (1861). Він синтезував третинні спирти, передбачені його ж теорією, добув ізобутилен і відкрив реакцію його полімеризації. В 1864—66 роках опублікував підручник «Вступ до повного вивчення органічної хімії», в якому теорія хімічної будови була вперше поширена на всі класи органічних сполук.

У 1963 році на честь Бутлерова у Києві названо вулицю.

Стаття про Д.І. Менделєєва

Дмитро́ Іва́нович Менделє́єв (*27 січня (8 лютого) 1834, Тобольськ — †20 січня (2 лютого) 1907, Санкт-Петербург) — російський хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів.

Дмитро Іванович Менделєєв — автор фундаментальних досліджень з хімії, фізики, метрології, метеорології, економіки, автор основних праць зповітроплавання, сільського господарства, хімічної технології, народної освіти та інших робіт, тісно пов'язаних з потребами розвитку продуктивних сил Російської імперії.

У 1854–1856 роках Дмитро Менделєєв досліджував явища ізоморфізму, що розкривають відносини між формою кристалів та хімічним складом сполук, а також залежність властивостей елементів від величини їхніх атомних мас. У 1860 році він відкрив «температуру абсолютного кипіння рідин», або критичну температуру. Але 16 грудня 1860 писав він з Гейдельберга піклувальнику Санкт-Петербурзького навчального округу І. Д. Делянову, що: «… головним предметом моїх занять є фізична хімія».

У 1859 році він сконструював пікнометр — прилад для визначення густини рідини. У 1865–1887 роках Менделєєв створив гідратну теорію розчинів, розвинув ідеї про існування сполук змінного складу.

Досліджуючи гази, Менделєєв знайшов у 1874 році загальне рівняння стану ідеального газу, що включає як частковість залежність стану газу від температури, виявлену у 1834 році фізиком Б. П. Е. Клапейроном (рівняння Клапейрона-Менделєєва).

У 1877 році Менделєєв висунув гіпотезу походження нафти з карбідів важких металів, яка, правда, на сьогодні більшістю вчених не приймається; запропонував принцип дробової перегонки при переробці нафти. У 1880 році він висунув ідею підземної газифікації вугілля. Також Менделєєв займався питаннями хімізації сільського господарства, пропагував використання мінеральних добрив, зрошення посушливих земель. Спільно з І. М. Чельцовим брав у 1890–1892 роках участь у розробці бездимного пороху.

Дмитро Іванович Менделєєв є автором низки робіт з метрології: він створив точну теорію ваг, розробив найкращі конструкції коромисла і аретира, запропонував найточніші прийоми зважування.

Свого часу інтереси Менделєєва були близькі до мінералогії, його колекція мінералів дбайливо зберігається і зараз у Музеї кафедри мінералогії Санкт-Петербурзького університету, а друза гірського кришталю з його столу є одним з найкращих експонатів у вітрині кварцу. Малюнок цієї друзи він помістив у перше видання «Загальної хімії» (1903 рік). Студентська робота Дмитра Менделєєва була присвячена ізоморфізму в мінералах.